Фразеологічний словник української мови

ШТУЧКА

встругну́ти (утну́ти, утя́ти) шту́ку, несхв. Зробити, вчинити що-небудь незвичне, несподіване, дивацьке. — Чув, яку штуку встругнув Кошик? Відмовився виконувати завдання редакції (П. Автомонов); Його несподівано звідтіль (з бурси) вигнали за те, що він раз утнув штуку в класі (І. Нечуй-Левицький); Валентин не міг всидіти на місці, його штовхав якийсь веселий біс утяти яку-небудь штуку (О. Гончар); // кому, з ким. Заподіяти кому-небудь якусь прикрість. (Дмитро:) Стійте, стійте! Дівчата йдуть! Постривайте ж, я їм за жданки штуку встругну! (Бере кочерги й рогачі й підпирає ними двері) (М. Старицький); Вона з недовірою подивилась на мене, потім оглянула стілець, — вона думала, що я хочу устругнути їй якусь штуку, — і не сідала (Л. Смілянський); — Невже він не помічає, що я повзу? А може, просто вичікує? Ну, я ж з ним зараз втну штуку! (П. Загребельний). встругну́ти (одколо́ти, одко́лювати) шту́чку. — Ой ви, ви! Пр
Ещё