Фразеологічний словник української мови

ЦВІРІНЬКАТИ

горобці́ цвірі́нькають у голові́ (у макі́трі) кому, чиїй. Хто-небудь легковажний, несерйозний або розумово обмежений. — Тобі, чоловіче, на старість горобці в голові цвірінькають. Де то виднао, де то чувано, аби зернина вміла говорити! (Казки Буковини..). цві́кати (цві́ркати, цвірі́нькати) в ві́чі (в о́чі) кому. Дорікати, докоряти кому-небудь чимсь. — То ти смієш мені цвікать в вічі? (І. Нечуй-Левицький); —Заберіть собі те, що віддали. Наче не знаєте, що ваш ґрунт злидні відрізали. Хватить мені цвікати в очі своїм добром (М. Стельмах); Докію вони щодня заставляли йти на роботу в колгосп, щоб не цвіркали Чумакам у вічі, що не ходять у поле (В. Кучер); — Гадаєш, мені це мило, як кожний з знайомих приходить і цвірінькає мені в вічі, що ось то вона була тією, котра з-поміж цілого гурту знайомих і чужих вибавила мене одна від смерті (О. Кобилянська).
Ещё