Фразеологічний словник української мови

ХАЛЯВА

вско́чити ви́ще халя́в. Потрапити в неприємне, скрутне становище. — Треба тікати звідси! — говорив Остап Соломії, оповідаючи їй свої спостереження, — а то ще вскочиш вище халяв (М. Коцюбинський). лиза́ти халя́ву (чо́боти, череви́ки і т. ін.) кому, у кого, зневажл. Підлабузнюватися до когось, догоджати комусь, принижуючи власну гідність; підлещуватися. Стояли ліктори, а цар.. Самодержавний государ! Лизав у ліктора халяву, Щоб той йому на те, на се… Хоч півдинарія позичив (Т. Шевченко); — Завжди так: поки їм треба, вклоняються, чоботи лижуть, а потім за собаку мають (З. Тулуб); — Ще будеш мені в ноги падати, будеш чоботи лизати (М. Стельмах); — Ех… Таких, як він, дуже й дуже мало на світі. Ти сьогодні побачила. Вечірко черевики йому лизав (Ю. Мушкетик); — Свої пани ще гірші! Брат поневолив брата, козак такого ж козака і, щоб не втратити цих привілеїв, патинки лиже кожному, хто дав йому те право!.. (Василь Шевчук). роби́ти з губи́ (з пи́ска) халя́ву. Не виконувати своєї обіцянки; обдурювати; перебільшувати. — Коли хтось робить із губи халяву, тобто розминається з правдою, собачка мій завше гавкає… (О. Ільченко); — Не годиться халяву з губи робити (М. Номис); — Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться. Кажу наймай (Гафійку), каятимешся потім.— Е, я такого не люблю. Нащо робити з писка халяву? (М. Коцюбинський). си́пати / сипну́ти (сипону́ти) жа́ру за халя́ви (під хвіст) кому, жарт. Дуже дошкуляти кому-небудь чимсь; провчати кого-небудь за щось. Най (нехай) тобі сиплють (опришки) жару за халяви (І. Франко); Есесівців рубонули чорноморські матроси в Криму, сипонули їм жару під хвіст під Севастополем, під Москвою й Сталінградом (О. Сизоненко).
Ещё