Фразеологічний словник української мови

УЗДЕЧКА

попуска́ти / попусти́ти ві́жки (поводи́, узде́чку і т. ін.) кому і без додатка. 1. Послаблювати гніт, визискування когось, змінивши умови праці і т. ін. Піщанам спершу начебто й поводи попустили. Пан навіть на новім хазяйстві подарував на сім’ю по дню поля (Панас Мирний); — Не можна терпіти, щоб князь довше точив зуби на опришків, плював на їх вимоги попустити узду селянам (В. Гжицький). 2. Послаблювати вимоги до когось, нагляд за кимсь, керівництво ким-небудь. Мати все переказала синові й радила, щоб він таки держав Олесю в руках і не попускав віжок (І. Нечуй-Левицький); Передерій розгнівався: “Я,— каже,— начальник територіального виробничого управління. Я за весь район .. відповідаю. А ви раді, що вам віжки попустили” (І. Цюпа).
Ещё