Фразеологічний словник української мови

СМЕРТНИЙ

лежа́ти на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́), книжн., уроч. 1. Бути безнадійно хворим; помирати. (Йоганна:) То ж він мене зцілив, як я лежала на смертнім ложі! (Леся Українка). 2. Померти, бути покійником. На ложі смертному лежить (покійний) (Ю. Яновський). на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́), уроч. 1. Перед самою смертю, при смерті; помираючи. Кнут Гамсун теж казав, що все про себе міг би розповісти хіба тільки на смертному ложі (С. Васильченко). 2. Той, який помирає, або померлий, мертвий. Художник протисся в натовпі до його дому і нищечком, причаївшись поміж людьми, змалював поета на смертнім одрі (О. Ільченко). облягти́ (бу́ти, лежа́ти і т. ін.) на сме́ртній посте́лі, заст. Тяжко захворіти без надії на одужання; помирати. У панському дворі було неблагополучно! Маленький, 5 років, паничик Вітюньо обліг на смертній постелі (Дніпрова Чайка). прости́й сме́ртний. Звичайна людина. Виходячи в розвідку, Козаков підіймався одразу над простим смертним і вже почував себе богом (О. Гончар). смерте́льним (сме́ртним) бо́єм, зі сл. би́ти, дуба́сити і под. Дуже жорстоко, нещадно. — А є такі (люди), що держава для них — мельниця (млин) з калачами .. Я, брат, таких людей, де б їх не зустрів, смертельним боєм б’ю (Григорій Тютюнник); Не раз і не два його (Халимона) смертним боєм били дядьки, але він був живучим, наче тхір (М. Стельмах). сме́ртне ло́же, уроч. Місце, на якому людина помирає або лежить мертва. Заметався сержант на своєму смертному ложі.. Не помирати хотілось Орлюкові — жити! (О. Довженко). як сме́ртний гріх, зі сл. пога́ний, гидки́й і т. ін., зневажл. Уживається для підсилення значення наведених слів; дуже, у великій мірі, надто. — Скажіть, як вам здається тая Gіrod? Правда ж, вона погана, як смертний гріх? (Леся Українка).
Ещё