ШИЯ

везти́ на ши́ї кого. Дуже багато працювати на кого-, що-небудь, утримувати когось своєю працею. — На шиї правління везеш, воно тобі покаже карбованець, а в кишеню візьме десять. Та хто ж ти такий, голова чи хвіст? (Григорій Тютюнник). ви́сі́ти на ши́ї у кого. Обтяжувати кого-небудь, завдаючи великого клопоту; бути тягарем для кого-небудь. Злостився князь на Ірину. Висіла тепер у нього на шиї (П. Загребельний); — Чуєш, Михайле, ніщо не повинно гнути її чи висіти в неї на шиї (М. Стельмах). ви́сунути ши́ю з ярма́ чийого. Звільнитися з-під залежності від когось, з якоїсь неволі. Коли Остап .. здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували (співчували) йому, але далі спочуття діло не йшло (М. Коцюбинський). ві́шатися (ки́датися, чіпля́тися) / пові́ситися (ки́нутися, почепи́тися) на ши́ю кому, несхв. Нав’язуватися кому-небудь, настирливо домагаючись прихильності, взаємності (про жінок у ставленні до чоловіків). — Ти, Яринко, йому на шию не вішайся, ми й почекати можемо... У нас тих женихів хоч греблю гати... (М. Зарудний); — Якби ти була моя жінка, а тут де не візьмись хвинтик з улиці... І ти чіпляєшся йому на шию! Гарно було б мені на те дивитися? (Панас Мирний); — Сяя (Оксана) повісилась на шию копитанові (капітанові), захотіла разом панею бути (Г. Квітка-Основ’яненко); Почувала (вона), що вільна вчинити, як хоче. Може, й справді своє треба ловити, хапати? Інші самі ладні йому на шию кинутися, а вона ось таку владу над ним добула, доводить свого бригадира до безтяму... (О. Гончар); — Утік! Боягуз, утік від молодої жінки, що не почепилася йому на шию з першої зустрічі! (Іван Ле). воло́ві ши́ю (ро́ги) скру́тить. Надзвичайно сильний, дужий. Рахнівський сотник Діденко — козарлюга, волові шию скрутить, нежонатий (Я. Качура). гну́ти (згина́ти) / зігну́ти спи́ну (ши́ю, карк, хребе́т і т. ін.). 1. Тяжко працювати. Сокало неохоче віддав перепустку Йванові. Йому б отаку!.. Попросити по-людському. Ні, не дають. Недаремно ж (Іван) на німців гнув спину. Жаль, не провалили черпаком отим голову. Зрадник! (А. Дімаров); — Не можна далі жити отак! — говорила літня селянка-біднячка, яка все життя гнула спину на поміщицькій землі (З газети); Грішні душі, просте бидло Гнуло в праці карк свавільний, А канчук гуляв свобідно, Лад піддержував суспільний (І. Франко). згина́ти хребта́. Винороби, що згинати В полі мусили хребти, На щорічне графське свято Хоч-не-хоч, а мали йти (Л. Первомайський). 2. перев. перед ким—чим. Виявляти покірність, запобігати, підлещуватися. — Не люблю я покорятись та гнути перед усяким дідьком спину (І. Нечуй-Левицький); Бувало Микита, мій дід, кожум’яка, Столітня дідівська нерадісна путь! Ніколи, розказують люди, не п да́ти в три ши́ї кому. Побити кого-небудь. — Чого ти прийшов до мене? Лаятися? То йди собі заздалегідь, бо тілько пам’ятаючи давнє, я не велю тобі в три шиї дати (Панас Мирний). да́ти тришия́. Чи бач, у мене розходились! Я дам вам зараз тришия (І. Котляревський). да́ти (надава́ти) / дава́ти по ши́ї (по гамалику́) кому і без додатка, грубо. 1. Побити кого-небудь. Підстеріг він мене в темному місці й дав по шиї (Ю. Яновський); (Платон Гаврилович (до Дороша):) Ей ти.., хочеш, щоб я тобі по шиї надавав? (С. Васильченко); Дала йому по гамалику та й на тім кінець (І. Франко). 2. Ганебно проганяти кого-небудь звідкись. — Ви куди? — Ми до Сомкового табору .. — Шкода ж і до табору. Козаки самі там пораються, а нашому братові дають оглоблею по гамалику (П. Куліш). за ко́мір (за ши́ю, за спи́ну і т. ін.) ллє́ться кому і без додатка. Треба негайно робити щось, поспішати з чимсь. Уже за комір ллється, треба, щоб робота була зроблена якісно (З газети); // Терміново потрібен хтось, потрібне щось. — Де ж ти її зловиш, коли вже ось за комір ллється! (Є. Гуцало). затяга́ти (затя́гувати) / затягти́ (затягну́ти) петлю́ (за́шморг) (на ши́ї). Ставити кого-, що-небудь у безвихідне становище; вдаватися до утисків, обмежень і т. ін. Знову народ у панській неволі опинився. Я думаю, що воно так: якщо відразу смикнути, то воно чуть, а якщо потрошку затягати петлю, то його мало й помітно (Б. Грінченко); Знала вже глитайську вдачу жінка — чим привітніший Кочубей, тим міцніше затягає петлю на шиї (О. Донченко); Хитрий Гилак затягував зашморг на Дорощуковій шиї і переконував, що польський панок робив би те значно гірше (М. Ю. Тарновський). затя́гується петля́ (за́шморг). — Значить, затягується петля,— говорив Аркадій Павлович, думаючи зараз про своїх заклятих ворогів (А. Шиян). за ши́ю (за спи́ну, за ко́мір і т. ін.) не ллє кому і без додатка. Нема потреби поспішати щось робити; ніщо не турбує, не хвилює і т. ін. когось. Починається балачка з приводу прочитаного, балачка нехаплива, спокійна, що ведеться тоді, коли, кажуть, за шию не ллє (С. Васильченко); — Ну, та нічого — за спину не ллє, починай (грати) знову (С. Васильченко). зла́зити (зліза́ти) / злі́зти з ши́ї чиєї. Переставати бути на чиємусь утриманні. Треба було б йому, скінчивши школу, злазити з батькової шиї (Панас Мирний). злама́ти (собі́) ши́ю. Зазнати поразки, невдачі в чому-небудь або загинути в боротьбі. Доживу віка, докалічію. Допоки жили не зірву чи не зламаю шиї (В. Стус). ка́мінь на ши́ї (на ши́ю) кому, для кого. Тягар, зайві, обтяжливі турботи, проблеми. — Вам (Семену Івановичу) і скучно.., явились би меж (між) людей: так бо я вам камінь на шиї... (Г. Квітка-Основ’яненко); Досі вважав Порфир, що він для матері тільки сама досада, тягар, камінь на шию (О. Гончар). ми́лити ши́ю (чу́ба, хо́лку і т. ін.) кому, зневажл. Робити зауваження, дорікати кому-небудь за щось; лаяти, картати когось. — Та ти ж поет! — вигукує Корольок, а Павлик спокійно зауважує: — Це він тут поетом став, а в нас йому, пригадуєте, скільки разів шию милили за грубості в повітрі… (О. Гончар); Тужить, журиться Петро, нудиться і ниє: — Будуть милить шию… (З журналу); — Я знаю, що ти будеш милити мені холку,— додав Логвин.— Адже ж будеш? (Г. Епік). накида́ти (наклада́ти, надіва́ти і т. ін.) / наки́нути (накла́сти, наді́ти і т. ін.) ярмо́ (петлю́) (на (свою́) ши́ю (на карк, на се́бе)) кому і без додатка. 1. Ставити когось у залежність, підкоряти своїй владі; поневолювати. Чув він, яке ярмо накладає йому Ґава на шию, але не бачив змоги обминути його і, недовго думавши, згодився на те, що виложив йому Ґава (І. Франко); — А це ж усе люди, яких власть на ноги землею поставила, то що за інтерес їм накидати петлю? (М. Стельмах); Люди дурні. Дали на себе ярмо накинути, а скинути нема кебети (Панас Мирний); Життя наложило ярмо на карк і казало орати (Б. Лепкий). 2. Братися за важку роботу, за виконання обтяжливих обов’язків і т. ін. Горпина з молодих літ була не гуляка, не хотілось їй і тепер сорому: одне те, що чоловіка боялась,.. а друге те, що не хотілось і ярма на свою шию накладати (Грицько Григоренко); Куди ж іти? В попи? Накласти на себе вічне яр нами́лити ши́ю (го́лову, в’я́зи) кому і без додатка. 1. Покарати кого-небудь за якусь провину. — Погано! — зітхнув Бракватіста.— Якщо дізнається генерал, тобі намилять шию (Ю. Бедзик); — Обіцяю вам, що мій допис в десятках примірників буде розісланий по всіх газетах, і будьте певні, що до нього прислухаються, зроблять .. висновки і намилять вам шию (Григорій Тютюнник). 2. Виразивши незадоволення, добре вилаяти кого-небудь. Піде (дівчина) до хати сама або й покличуть її, а там ще й голову намилять: чого сидиш, посидільнице? (А. Свидницький); Вихід першого номера “Землі і Волі” викликав оскаженіння в офіційних колах. Розповідали, що цар, коли йому про це доповіли, побагровів, затрясся від злоби, викликав Дрентельна і Зурова і добре намилив їм голови (М. Олійник). 3. Побити кого-небудь за щось. (Шклянка (до Тихона):) Ти чого сюди приперся? От же я тобі сьогодня (сьогодні) таки шию намилю! (М. Кропивницький); — Ну нам’я́ти (фам. наклепа́ти) / намина́ти ши́ю (поти́лицю) кому. Побити кого-небудь за щось. Намну я тобі шию, коли зустрінемося (Ю. Яновський); (Горпина:) Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй .. так наклепала потилицю отим кошиком, що вона пам’ятала б до нових віників (І. Нечуй-Левицький). насіда́ти на п’я́ти (на ши́ю) кому. Наздоганяти кого-небудь, бути дуже близько від когось. В куточку серця .. щось тихенько занило, але на мить, бо не пора було роздумувати,— ворог насідав на п’яти (В. Гжицький); Вони насідали на шию коноводам, ось-ось наздоганяли їх (Б. Грінченко). на ши́ї у кого, чиїй. На чиєму-небудь утриманні, під чиєюсь опікою. Ой пані Ганно! Чи гаразд же ти зробила, що таке слово промовила?.. Уже ж чи гаразд, чи ні, а Оленка в тебе на шиї (П. Куліш); — Була вже одна трясця на моїй шиї,— насуплюється Юхрим (М. Стельмах). на ши́ю чию, кому. Під відповідальність кого-небудь або на утримання когось. Спершу дядько почне закидати: що де в чорта хто не вирветься, та все до його (нього), на його шию, об’їдати та оббирати (Панас Мирний); Восени й одружився (парубок) на вдовиці, і довго чудувалося село, як славний, з ремеслом у руці хлопець, за якого залюбки пішла б усяка дівчина, міг узяти на свою шию аж семеро дітей (М. Стельмах); — І сівба, і переселення — все на мою шию (Григорій Тютюнник). не схили́ти / не схиля́ти голови́ (чола́, ши́ї і т. ін.) перед ким-, чим-небудь, рідко кому, чому. Не здатися, не підкоритися. Міста і села всієї України не схилили голови перед загарбниками. Партизани і підпільники вступають у жорстоку боротьбу з ворогом (Д. Бедзик); Вони не схилять перед катом чол, продажних шкур немає в їхнім стані (В. Сосюра); Перед султаном не склонимось ми, Шиї не схилим магнатам, З рідними будемо жити людьми, З другом і братом! (М. Рильський). петлю́ на ши́ю. Повіситися через безвихідне становище. Нелегко без грошей. Саме легше петлю на шию або з мосту та в воду (А. Тесленко). підставля́ти (дава́ти) / підста́вити (да́ти) ши́ю (в ярмо́ (під ярмо́)). 1. Брати на себе чиїсь обов’язки, обтяжуючи себе. — Уже тепер годі за вас підставляти шию, годі! (Марко Вовчок); З керівними кадрами треба постійно працювати, що називається, возитися. Коли треба, допомагати їм, підставляти шию, створюючи надійні резерви (З газети). 2. Ставити себе у цілковиту залежність від кого-небудь. А генерал .. не дожидає, поки піщанська громада самохіть підставить під ярмо шию (Панас Мирний). повиса́ти / пови́снути на ши́ї (на ши́ю) у кого, кому. Радо, га́ряче обіймати кого-небудь. Василько схоплюється з свого ліжечка, гарячими ручками тягнеться до мами, і повиса на шиї… (І. Рябокляч); Хотілося (Марусі) .. повиснути старій їмості (дружині священника) на шиї, пеститися (Г. Хоткевич). по (са́му (самі́сіньку)) ши́ю. 1. Повністю. — Пани наділили свою Меласю усім, чим тільки здумали; а що вже у мужа свого найшла усякого добра, так іменно по шию у золоті сиділа (Г. Квітка-Основ’яненко); — Лаяв? — Ні, говорив тільки, що корови по шиї в грязюці стоять (Григорій Тютюнник); // Дуже глибоко. Варто лише кому збитись убік на кілька кроків, і вже він провалюється по саму шию (О. Гончар). 2. Дуже багато. Час робочий, у кожного ще роботи по шию, у кого на полі, у кого на дворі (О. Кониський); — Роботи в мене по самісіньку шию (І. Нечуй-Левицький). аж по ши́ю. Навколишніми селами ширилася чутка: “Он у Строїні знали, що з шкуродерами зробити!” Правда, перебільшували дійсне: казали, що кожний набрав собі всякого добра аж по шию… (Л. Дем’ян). 3. У дуже великих, кількісно значних розмірах (про борги). Колісник по коліна в трісках, по шию в боргах (Укр.. присл..). сиді́ти на ши́ї (на пле́ча́х) у кого, чиїй (чиїх) і без додатка. Бути під чиєюсь опікою, на чиєму-небудь утриманні, матеріально обтяжуючи когось. Батько хотів спекатися його (Тимка) чимшвидше з дому, вирядити геть з хати, щоб він не сидів на шиї (Григорій Тютюнник); Мусить же вона думати про себе, про своє майбутнє! Уже й війні, видно, кінець. Не сидіти ж їй на батьковій шиї (М. Олійник). сіда́ти / сі́сти на ши́ю (на пле́чі) кому. 1. Переходити на чиєсь утримання, під чиюсь опіку, матеріально обтяжуючи когось. (Хуса:) Тоді згадала, що є ще тута (тут) десь твій чоловік, то час уже йому на шию сісти, проциндривши весь посаг свій? (Леся Українка); Людські діти самі на себе гроші заробляють, а цей сів мені верхи на шию і злізати не думає?! (Григорій Тютюнник); Та що ж це, справді, я каліка, Щоб друзям та на шию сів? (С. Воскрекасенко). 2. Використовувати кого-небудь у своїх інтересах; вести паразитичне життя, визискуючи кого-небудь. — А й справді, братця,— скрикнув Васюта,— не можна ж давати їм (багатіям) собі на шию сідати! (Б. Грінченко); — Ви їм (поденщикам) нічого не даруйте, а то вони й на шию сядуть… (О. Кониський); А ви, баї, захопили владу і знову сіли (бідним) на плечі!.. (О. Десняк); скида́ти / ски́нути ярмо́ (пу́та) (з се́бе (з ши́ї, з пліч)). Визволятися від залежності, здобувати волю. Народи встають, скидають ярмо капіталу (В. Сосюра); Утомлені своїм довічним рабством, вони (раби) гадають розірвать пута і скинути ярмо з своєї шиї (Леся Українка); Далеко десь од станцій, З зірками на чолі, Живуть в горах повстанці, — й до них зібрався Лі, Щоб відплатить за тата, за себе і за всіх, Хто ще ярмо прокляте не скинув з пліч своїх (В. Сосюра). у три ши́ї (у три ви́рви), перев. зі сл. гна́ти, ви́гнати і под. Дуже грубо, з лайкою, з бійкою. — Женіть його! — несподівано розсердився Петро Семенович.— Женіть, і негайно… У три шиї… Нахаба безсовісний. Бач, насміхатись вирішив (О.Чорногуз); (Хома:) Гарну новину прочув: мене в три шиї .. згодом витурять,— ловко! (М. Кропивницький); — Сергій насміявся з тебе?. То зараз же, при тобі, в три шиї витурю, в безвість нажену його, псяюку такого! (М. Стельмах); Дали нам греки прочухана і самого Енея-пана В три вирви вигнали відтіль (І. Котляревський). у ши́ю. 1. Грубо випроводити, вигнати. (Храпко:) Скажи їм (людям): хто з грошима — хай іде, а хто без грошей — у шию! (Панас Мирний); — А як же з цим?.. Кому накажеш ліквідувати? — Хто сказав — ліквідувати? В шию і на всі чотири! (О. Гончар). 2. зі сл. гна́ти, виганя́ти і под. Дуже грубо, з лайкою, з бійкою. Лакуза біг уперед, мов його хто у шию гнав (Панас Мирний); Лакеям було наказано ніколи не пускати його у губернаторські покої, а коли що — то просто “гнати в шию” (Ю. Смолич); — Вона сказала б: “Браво, Еріх! Жени звідси в шию всіх цих фон-фуксів” (В. Собко); — Мати пополотніла з обличчя, кинулась до дочки: — Витури його, дитино, в шию, адже він лобуряка, а не жених (М. Чабанівський). хому́т на ши́ї (на ши́ю). Кабала, залежність. Хіба це жених..! Троє хлопців тепер у сім’ї на сім десятин (ті чотири десятини ще хомут на шиї, поки виплатять за них в банк) (А. Головко); — Можна купити дачку, якусь хатинку на Дніпрі чи на Десні, але свій клапоть землі з житлом — це хомут на шиї, а хомут не відпускає нікуди (Є. Гуцало); — Куди поткнешся за позичкою? До того ж Гмирі чи Пожитька? А це вже хомут на шию (А. Головко). хоч петлю́ на ши́ю, кому і без додатка. Хто-небудь у відчаї, у безвихідному становищі, комусь дуже тяжко. — Думка така була: пораджуся з матір’ю, та ноги на плечі — і світ за очі. Десь та пристану до людей, а тут мені невмоготу: прямо — хоч петлю на шию (О. Кониський). як очку́р на ши́ю, зі сл. потрі́бний, тре́ба і т. ін., ірон., жарт. Уживається для вираження заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (потрібний, треба). Воно, те підслухування, правду кажучи, йому потрібне, як очкур на шию (М. Сиротюк). ярмо́ на ши́ю кому. Обтяжливі турботи, зайві ускладнення, клопіт. Чудні люди. Голодних годуй, хворих лікуй, школи заводь, пам’ятники якісь став!.. Повигадують собі ярма на шию (І. Карпенко-Карий); — Василино, ти як стара,— зітхнула мати. — Якби ж то стара! Не стара, ні, бо мати ще доглядає мене. А нащо їй, скажіть, отаке ярмо на шию? (Є. Гуцало); Аграри нам дадуть! Чекай, надійся, не перший раз обіцяють! Ярмо на шию, а не гаразд (І. Чендей).

Фразеологічний словник української мови 

ШКІЛЬНИЙ →← ШИШКА

T: 0.090351451 M: 3 D: 3