ЦУРКА

до цу́рки. 1. На дрібні, невеликі частини. Я перескочив через межу і ринувся просто на них (фашистів), вскочив у саму їхню гущу. Одного метнув через себе багнетом. На другому розбив до цурки приклад (Ю. Яновський). 2. Повністю все, без залішку. Вранці дізнаються, кого обідрано “до цурки” (М. Хвильовий); Через рік папку, в якій було підшито справу Явдохи Гонти, секретар віддав в архів, а ще через рік голодні миші з’їли папку до цурки (О. Донченко); // Остаточно, до кінця. Адже тим часом втратимо до цурки все і всіх, хто цю освіту здатен забезпечувати (З газети); // зі сл. би́ти, ни́щити і под. Дощенту. В голові майнуло — турки! Тут наш предок на коня: З козаками бив до цурки Ворогів, рубав до пня (Д. Білоус). до цу́ри. (Оксана:) Добивати треба сучих синів до цури (М. Куліш). до цу́рочки. Я, бачся, каганець усе ховав під свитку. Та якось теє… зирк — горить! І, батечку! як обхопило — Усе до цурочки згоріло (Л. Гл на цурки́. На невеликі окремі частини. В колінах захрумтіло, і здалося, що то стан його такий крихкий і ломиться на цурки (Іван Ле); Той (Никанор) сидів біля столу у свиті, як прибув, нероздягнений, і здавалося, що його чорна постать от-от роздушить на цурки білий чистий стіл (І. Микитенко). у цу́ри. (Конон:) А я свою гармонію чисто рішив, як брязнув нею об землю, так в цури і розлетілась (М. Кропивницький). цу́рка наві́ки кому, чому. Настане кінець кому-, чому-небудь. Тихо, з осторогою промовляють (селяни) один до одного: — Ну що? Га? — Та хто ж його знає… Кажуть, що тепер панам цурка навіки (І. Микитенко).

Фразеологічний словник української мови 

ЦУРОЧКА →← ЦУГУНДЕР

T: 0.08291273 M: 3 D: 3