ВИКЛИКАТИ

виклика́ти / ви́кликати вого́нь на се́бе. Свідомо, навмисне брати на себе всю складність, чиюсь вину або відповідальність за щось. — Може, й справді ми бездарний колектив, а я його безталанний керівник?..— Навіщо така сувора й нищівна самокритика? Колись це звалося “викликати вогонь на себе”. Зараз не воєнний час, такі надзвичайні заходи не потрібні (В. Собко); Спаський (шахіст) сміливо викликає вогонь на себе, хоча це іноді ставить його в скрутне становище (З газети).

Фразеологічний словник української мови 

T: 0.063042856 M: 1 D: 1