ВИКИНУТИ

викида́ти / ви́кинути за борт кого, що. Відмовлятися від кого-, чого-небудь як від непотрібного, непридатного і т. ін. Не варто викидати за борт і один з найстарших різновидів фантастики з його роллю популяризатора наукових знань. Шкільна молодь охоче читає і ще довго читатиме і Жюля Верна, і Обручева (З газети); Та людську мисль і почуття орлине Ніхто й ніщо не викинув за борт (М. Рильський); Він заздрить? Йому соромно? Це почуття професор Самонін давно викинув за борт (Л. Дмитерко). за борт. — Ач, яка тепер молодь! — напідпитку не вгамовувався Страшко.. Ще вчора на вулиці носиками чмихали, а сьогодні вже всі — начальство! Нас, стариків,— за пояс! За борт! (Я. Баш). викида́ти / ви́кинути ко́зиря. Показувати кому-небудь свої переваги, достоїнства. А якщо ви .. скажете, що Одеса “так собі”,— то він (одесит) огляне вас презирливо й викине свого останнього козиря: — Так собі? А море?! (Ю. Яновський). викида́ти / ви́кинути колі́нця (колі́нце, колі́но, колі́на). 1. Робити вигадливі рухи, фігури в танці; витіювато танцювати. Танцювали до одуру. Потім Славко почав викидати такі колінця, що всі падали з реготу (П. Колесник); Антон вийшов на коло, вдарив каблуками нових чобіт .. і пройшовся перед Катериною, викидаючи такі коліна, що не можна було уявити (С. Чорнобривець). викида́ти кре́нделі. — Балакали, говорили й мою душеньку звеселили: “збацали” танго. От кренделі викидали! (О. Ковінька). 2. Здійснювати, робити якийсь несподіваний, нерозумний або легковажний вчинок. Брати викидали завжди колінця: то уїдливо здоровкались з ним, то тиркали у слід йому, то навздогінці вигукували не дуже щирі привіти (Панас Мирний); Ті дурні дівчиська здатні викидати які завгодно колінця від ревнощів (В. Козаченко); — Вона (дружина) може таке колінце викинути, що хоч стій, хоч падай (В. Большак); (Зборовський:) Чи з викида́ти / ви́кинути ко́ника (ко́ники). 1. Робити що-небудь незвичайне, несподіване або легковажне. Адже поки не був радистом в радгоспі, то радіохуліганив, міг через ефір розшукати її в степу, покликати, а тепер, коли йому доручили весь радіовузол, тепер він сам не дозволяв собі такі коники викидати (О. Гончар); В школі Марина часто “викидала коники”, за що подруги називали її навіженою (З. Мороз); Одного разу намалював (Кузьмін) портрет Павки Бекшанського та ще й коника викинув: нишком приніс його у повітком та й почепив на стіну серед інших портретів (Ю. Збанацький); // Дивувати, вражати кого-небудь чимсь особливим, несподіваним. (Буйко:) Давай, Васю, давай. (Чубатий (показує гранату):) Я їм скоро такого коника викину, що — ух! Земля трісне! (Я. Баш); Я вже й тоді пробував викидати різні коники з природою, пробував дещо схрещувати (О. Гончар). ви́кинути ко́ник. “Ця Настя у правлінні — тільки вона може такий коник викинути викида́ти / ви́кинути на ві́тер що. Легковажно, марно витрачати гроші, майно і т. ін. Як розпорядитися грошима? Легко їх розтринькати, викинути на вітер (З газети). викида́ти / ви́кинути на ву́лицю кого і без додатка. 1. Позбавляти житла, притулку. Суд відсудив на користь Генріха стару Глущукову хату і шматок поля.. Старого й немічного Северина Глущука Генріх викинув на вулицю (С. Чорнобривець). 2. Позбавляти засобів для існування, заробітку. А молодий (пан) — навпаки: і не кричить, і не лає: все тихо та мирно, а дивись — уже й викинув на вулицю (Панас Мирний). викида́ти / ви́кинути на смі́тни́к кого, що. Визнавати, вважати кого-, що-небудь непотрібним, не вартим уваги або непридатним; відмовлятися від когось, чогось. — Всі ми знаємо, що всякий мотлох: старожиті права, адміністративний лад, інвеституру, вибори полковників, схоластичну науку — ми самі викинули на смітник (М. Лазорський); Мене ти зрадиш, викинеш на смітник, Як знуду за тобою навісну (М. Вінграновський). повикида́ти на смі́тни́к (про багатьох). Є така частина критиків, яка з охотою повикидала б мої твори на смітник (С. Васильченко). викида́ти / ви́кинути шту́ку (фо́ртелі, фо́ртель, фо́куси і т. ін.). Робити що-небудь нерозумне, безглузде або діяти підступно. — Замість того, щоб попросити пробачення, вона почала фортелі викидати (Ю. Збанацький); — Сагайдак знову фокуси викидає... І що він собі думає, не знаю (С. Добровольський); Яку штуку викинув Мандичевський, Ви самі знаєте. Я вже не кажу про те, як себе держали старші народовці (М. Драгоманов); — Де ти взяв цю дерев’яну ковбасу? Це ж звичайнісінька гілка берези, тільки закручена і часником натерта!.. — Володя так і покотився зо сміху. Це він таку штуку викинув (Є. Кравченко); Тупий, брутальний, малоосвічений, він і на цей раз викинув фортель, за якого йому треба було, як мінімум, вліпити сувору догану (І. Муратов). ви́кинути / викида́ти з голови́ (з па́м’яті, з ду́мки і т. ін.) кого, що. Перестати думати про кого-, що-небудь, забути когось, щось. — Старий, сину, будеш, як усе знатимеш. Не думай про се: то погане слово! Викинь його з голови... То тільки злі діти так кажуть... (Панас Мирний); — Раджу, Степо, викинути з голови кавалерів, візьмися ліпше за книжки (П. Гуріненко); О. Василь знов став милим і веселим, а Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М. Коцюбинський); Та чи б я за таким плакала та побивалася? Я б його й з думки викинула (Панас Мирний); Кілька хвилин П’єнтак щось сердито бурмотить собі під ніс, потім викидає геть з голови бундючного кооператора. До біса!.. (С. Журахович); // Відмовитися від кого-, чого-небудь. Ні, козаче, викинь із голови, щоб відсіля втекти. Мовчи та диш; а то щоб й тебе на локшину не покришили (Г. Квітка-Основ’яненко); Всі порожні обіцянки, яких надавав сьогодні Га ви́кинути (ви́креслити) з (свого́) се́рця кого. Перестати любити кого-небудь. В якій справі вона зайшла до Саїда, викинувши його з свого серця? (Іван Ле); Може, Ольга забула про нього, викреслила з свого серця? (Н. Рибак).

Фразеологічний словник української мови 

ВИКЛАДАТИ →← ВИКИДАТИ

T: 0.078406126 M: 3 D: 3