УВІНЧУВАТИ

сла́ва уві́нчує (укрива́є, покрива́є) / увінча́ла (укри́ла, покри́ла) кого, що. Хто-, що-небудь стає відомим, славнозвісним. Заслужена слава увінчала перші успіхи нового лікаря, і до нього почали приходити пацієнти (Л. Дмитерко); Був час — я думав, що військова слава У бої з ворогом мене покриє (В. Самійленко). уві́нчувати (вінча́ти) / увінча́ти ла́врами кого. Прославляти кого-небудь; визнавати чиїсь успіхи. Хоча С. Крушельницька, О. Мишуга, М. Менцинський і не мали змоги на рідній землі демонструвати своє мистецтво, але й там, на чужині, вони зуміли прихилити до себе серця.. Народи увінчували лаврами, підносили на Парнас їх, видатних співаків з України (З журналу).

Фразеологічний словник української мови 

УВІРВАТИ →← УВІНЧАТИ

T: 0.080600421 M: 3 D: 3