ВИДИВИТИ

ви́дивити (ви́глядіти) / діал. види́влювати (всі) о́чі. 1. перев. за ким. Чекати з нетерпінням кого-небудь, перев. втративши надію на його прибуття, повернення і т. ін. — Брат Остап усі очі видивив, вас виглядаючи. Ніяк дочекатись було (В. Конвісар); — Піди, моя дитино, понеси своїм гостинця, бо .. мати вже й очі видивила за тобою (О. Сизоненко); От був у хаті її любий хлопець і знов пішов... Ходила за ним, очі видивлювала, груди свої зговорювала — ані не думав навернутися (А. Крушельницький). ви́дивитися о́чі. — Ну, чого так дивишся, хрещенику? Паняй до Марусини, бо вона вже за тобою й очі видивилась (А. Дімаров). ві́кна ви́дивитися. — Увесь день пронудилася сама,— як не сказилася!.. Всі вікна видивилась, виглядаючи вас... (С. Васильченко). 2. Зіпсувати зір, виглядаючи кого-небудь, чекаючи чогось. — Хіба не видно, за кого я? Свій брат і за свого стою. Ноги сходив, очі видивив і горба нажив за чужими ві

Фразеологічний словник української мови 

ВИДИМИЙ →← ВИДЗВОНЮВАТИ

T: 0.086608397 M: 3 D: 3