ВИГНАТИ

вибива́ти / ви́бити (ви́гнати) дур (ду́рощі, ду́рість) з кого—чого. Суворими заходами впливати на кого-небудь, відучуючи від чогось (перев. поганого, осудливого). — Повірте мені, любий прапорщику, всі вони одним миром мазані: і злодії та бунтівники, і різні там вольтер’янці та автори пашквільних (пасквільних) віршиків. Але ми з них швидко дурість вибиваємо (З. Тулуб); — Виб’ємо з тебе дур! — крикнув Кузьменко і, ковтнувши міцної горілки, взявся за канчук (З. Tулуб). вибива́ти / ви́бити (дур (ду́рощі)) з голови́, без додатка. Після того випадку Максим наче трохи вгамувався. А тут армія, де вибивають дур з голови (інші просилися, щоб додому поближче, Максим же на запитання, де бажає служити, сказав, що на Курилах, — дальшого місця просто не знав) (А. Дімаров); Хоч би хто женився на ній та дурощі з голови трохи вибив (Ю. Збанацький); “Не ви мені, а я собі виберу пару”, — затялася (Орина) на своєму, і ні прохання, ні погрози, н виганя́ти / ви́гнати сім поті́в (сьо́мий піт) з кого. 1. Змушувати кого-небудь напружено, з останніх сил працювати або виснажувати непосильною роботою. Вона підійшла до мене, подивилася, як вправно я маніпулюю кнопками в пульті, як виганяю сьомий піт з нетямкуватого Кривцуна (П. Загребельний). 2. безос. Хто-небудь дуже виснажується, втомлюється від напруженої або дуже важкої роботи, діяльності. — А ось я, наприклад, не можу (їхати) в іншому вагоні. Навіть купейний мене не влаштовує. Хоч, мушу вам сказати, і нелегко даються ці м’які. Сім потів з тебе вижене, поки оббілетишся (Ю. Збанацький).

Фразеологічний словник української мови 

ВИГОДУВАТИ →← ВИГЛЯДАТИ

T: 0.097902909 M: 3 D: 3