ВИВІРЯТИ

виві́дувати (вивіря́ти) / ви́відати (ви́вірити) ума́ у кого, заст. Намагатися дізнатися про чиї-небудь справжні думки, наміри, випитуючи про них. Чи ти, мила, справді умираєш? Чи ти в мене ума вивідаєш? (П. Чубинський); — Не плач, не плач, та Килинко, Ще я не вмираю, Це ж я з тебе, молодої, Ума вивіряю! (Нар. пісня); Про це удова знай мені торочить, щоб у мене вивідати ума: чи не виявила мені чого наймичка (Ганна Барвінок).

Фразеологічний словник української мови 

ВИВІТРИТИ →← ВИВІРИТИ

T: 0.101732617 M: 3 D: 3