СПІЛЬНИЙ

зво́дити / звести́ до спі́льного (до одного́) знаме́нника що. Прирівнювати кого-, що-небудь одне до одного; уподібнювати. Треба було “вживатися” в життя підприємства, звикати, “притиратися” і зводити до одного знаменника колишні уявлення з дійсністю (В. Козаченко). приво́дити до спі́льного знаме́нника. — Тільки чотири типчики виявились “проти”. Та ми приведемо і їх до спільного знаменника (В. Речмедін). знахо́дити / знайти́ спі́льну мо́ву з ким. Досягати взаємного розуміння, згоди і т. ін. Яка вона була щаслива, коли між двома сварками, хоч на хвилину, їй вдавалось знайти спільну з Антоном мову! (М. Коцюбинський); Зневажену й самотню Гільду з розкішних хоромів воєводи тягне на убогий і обшарпаний Поділ, де в темряві живуть київські трударі та її земляки — ремісники. З ними вона знаходить спільну мову, серед них відчуває людяність, щирість (З журналу); З першого знайомства вони знайшли спільну мову. Ткачук “не підводив начальства”, а начальство не давало на поталу Ткачука (Ю. Збанацький). спі́льна мо́ва. Взаєморозуміння між ким-небудь. Між ними не було спільної мови (З усн. мови); // Те, що зближує, з’єднує людей. (Черниця:) У всіх людей одна є спільна мова — Братерськая любов (Леся Українка).

Фразеологічний словник української мови 

СПІШИТИ →← СПІЙМАТИСЯ

T: 0.096609287 M: 3 D: 3