СМЕРДІТИ

па́хне (смерди́ть) земле́ю від кого. Хто-небудь близький до смерті. Од неї пахне вже землею, Уже й мене не пізнає! (Т. Шевченко); Чи вам же пристало балакати про кохання?.. Від вас же землею смердить! (М. Кропивницький). щоб і дух не пах (не смерді́в) чий, де, зневажл. Уживається на означення настійної вимоги до кого-небудь піти звідкись, перестати бувати де-небудь. — Швандюру .. вижени із села, щоб його і дух тут не пах (Г. Квітка-Основ’яненко); — Геть з мого двора, щоб і твій дух не смердів! — крикнула Онися до Прокопа (І. Нечуй-Левицький).

Фразеологічний словник української мови 

СМЕРК →← СМАЛИТИ

T: 0.080196655 M: 3 D: 3