АЖ

(аж) ву́ха в’я́нуть (свербля́ть) у кого, рідше кому і без додатка. Кому-небудь неприємно, гидко чути, слухати що-небудь. Говорять увесь час (галичани-емігранти) по-російськи, але з таким “акцентом”, що.. “вуха в’януть” (Леся Українка); — Тоді вдова Бобренчиха озвалась: — Та вуха ж в’януть на таку олжу! Вона сама Грицькові нав’язалась (Л. Костенко); Марія тулиться до Богдана, немов хоче захиститися од тих пісень. Але ніхто не зважає, що в неї вуха в’януть (В. Большак); (Марфа:) Тут мені таке наплели на вас, таке наговорили, що аж вуха в’януть (О. Левада); Загинав (п’яний) такі слова, що в решти слухачів свербіли вуха (Ю. Яновський). (аж) воло́сся в’я́не. — От сидить передо мною розумна людина, досвідчений інженер .. і раптом говорить таку нісенітницю, що аж волосся в’яне (М. Ю. Тарновський). (аж) до (са́мої) моги́ли. Протягом усього життя, до кінця свого життя; завжди. — Я Омеляну Овсійовичу завдячуватиму до могили,— бив себе кулаком у груди Федір (В. Логвиненко); За юних літ Нам видиться видимий світ Так свіжо, як його б хотіли Ми бачити аж до могили (М. Рильський); // із запереч. Ніколи. — Взяла ти, Мар’яно, моє серце, і не буде йому покою до самої могили (С. Васильченко); Дитина навчається книжної мови з свого журналу, помалу звикає до цієї мови, вона потроху стає йому “його мовою”, і ця мова не забувається аж до могили (Рідна мова). (аж (рідко бі́лий)) світ кру́титься (ве́рнеться, макі́триться, колиха́ється, іде́) / закрути́вся (заверті́вся, замакі́трився, заколиха́вся, пішо́в) о́бертом (пере́кидом, пере́кидьки, хо́дором і т. ін.) (в оча́х (пе́ред очи́ма)) кому, у кого і без додатка. 1. Хто-небудь відчуває головокружіння від утоми, хвороби, болю і т. ін.; комусь погано. Крутився світ в очах, цілий день носила (Оленка), забавляла дітей, хоч би хто шматок хліба дав (К. Гордієнко); Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Ганна Барвінок); // Відчувати запаморочення. — Як махоне він мене в один висок! а далі повернувся та в другий! .. — так мені світ і закрутився… (Панас Мирний); “Будеш зоставатися висіти рівно один місяць” — звідкілясь долинуло, і одразу завертівся світ, хутчіш і хутчіш, як суховій у степу, сліпучий блиск, сліпучий біль (Ю. Яновський); Неборакові відразу світ замакітрився (І. Франко); Пожовкло в Мотрі в очах, заколихався світ, аж вага́ з груде́й спа́ла. Стало легше, спокійніше і т. ін. Серце моє, я так втішився, коли дістав від тебе листа, аж легше дихати мені, аж вага з грудей спала (М. Коцюбинський). (аж) вбира́ти / бра́ти (в се́бе) о́чі (о́ко). Вабити своєю красою, яскравістю барв, кольорів і т. ін. Вся долівка кімнати була вистелена барвистими килимами, що вбирали очі своїм червоно-синім мереживом (Олесь Досвітній); Її краса очі вбирала, і не хотілося думати — дурна вона чи розумна, добра чи скажена (Ю. Яновський); Лежали персні, увінчані коштовними камінцями, які аж вбирали в себе очі (В. Кучер); Всі вони (хусточки) красиві. Аж вбирають очі. Кожна запинає Доленьку жіночу (Г. Чубач); Ясна прозелень озимих хлібів око вбира (К. Гордієнко); Кругом кладовища — то зеленіє жито, аж очі бере в себе, то шумить золотим колосом пшениця (І. Нечуй-Левицький). о́чі відбира́ти. Привіз Петро “одно ліжко з бази, сітка панцерна, бильця з нікелю... все з нікелю, очі одбирає (З газети). аж ви́ляски пішли́ / йшли́. Дуже сильно, з лунким звуком. — А він таки правий... Коли гарячкуєш, хапаєшся за все відразу, то чогось та не добачиш... Ось воно тобі й дасть по потилиці, аж виляски підуть... (А. Хорунжий); Кричала (Соловейчиха), аж виляски йшли: — Та я свого руками ось цими придушу — не пущу до комуни (А. Дімаров); — І граю на баяні, і гопака ріжу, і долонею по колінах поплескую. Аж виляски йдуть (В. Кучер). аж ви́ляски розляга́ються. А в панському саду соловейко чи плаче, чи сміється, аж виляски розлягаються (С. Васильченко). аж о́дляски пішли́. І старий запорожець, і гадки й думки не маючи про свою неминучу смерть, зареготався щирим реготом, аж одляски на майдані пішли (І. Нечуй-Левицький). аж вогню́ дава́ти. Дуже гніватися, обурюватися і т. ін. з якогось приводу. А жінка аж вогню дає .. Нічого. Най там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський). аж вогню́ дає́. Хто-небудь сильно гнівається, дуже сердиться з якогось приводу. — А жінка аж вогню дає .. Нічого, най (нехай) там як хоче, а я як сказав слово, то вже не переміню (М. Коцюбинський). аж вогню́ кре́ше. Дуже, надто сердиться. Жінка була така лиха, що часом аж вогню креше, як не по ній (М. Коцюбинський). (аж) воло́сся підніма́ється (підійма́ється, встає́, лі́зе і т. ін.) / підняло́ся (вста́ло, полі́зло і т. ін.) вго́ру (догори́) у кого і без додатка. Кому-небудь стає дуже страшно. (Зачепиха:) Мій батько був з запорожців! Господи! Як почне було розказувать про ту войну (війну), — волосся догори підіймається (М. Кропивницький); — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори встає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Уляна, припавши до трупа,— затихла. У людей піднялося волосся угору, і всі, глибоко зітхнувши,— перехрестились (Панас Мирний); Василько похолов з остраху. Волосся полізло догори, серце перестало стукати в грудях (М. Коцюбинський); Хто спускався на громаку з високої гори?.. Спершу не то спускатись, униз страшно глянути... Як уперше сядеш на громака, як подумаєш, де той у Бога низ, волосся подереться вгору... (Панас Мирний); Полегшало йому трохи. Задрімав був, а потім враз як застогне, як закомандує — аж воло (аж) в оча́х мерехти́ть (мигти́ть, миготи́ть і т. ін.) кому, у кого і без додатка, безос. У когось дещо неприємні зорові відчуття від швидкої зміни об’єктів сприймання, їх яскравості і т. ін. Від.. яскравих кольорів, посмішок, потисків рук багатьох незнайомих людей мерехтить в очах і паморочиться голова (П. Козланюк); Орися не спускає очей з покосу, інколи аж мерехтить їй в очах від одноманітної пшеничної стежки (Д. Бедзик); В очах мигтить, а в голові свистить (Укр.. присл..); А всякого зілля, квіток! .. Аж в очах мигтить!.. (Марко Вовчок); Люди метушаться,— ті сюди, ті туди, аж в очах миготить! (Леся Українка); У Христі аж в очах миготіло, голова кругом ходила, дивлячись, як швидко пані мідяним прутиком хапала нитку, в’язала петелечку (Панас Мирний). аж в оча́х мі́ниться, безос. У когось неприємні зорові відчуття від чого-небудь дуже яскравого, від швидкої зміни об’єктів і т. ін. Таке синє поле, аж в очах міниться… (Д. Косарик). (аж) в оча́х рябі́є у кого, в чиїх і без додатка, безос. 1. Хто-небудь втрачає здатність нормально бачити щось через надмірність яскравих фарб, світла, строкатість і т. ін. Всі були в своєму найновішому і найкращому вбранні. В очах рябіло від яскравозелених, жовтогарячих і червоних гарусових та шовкових хусток (З. Тулуб); А верби виблискують, аж у очах рябіє (А. Тесленко); Від різноманітності одягу аж рябіло в очах (Ю. Смолич). 2. У кого-небудь наступає стан перенапруження, перевтоми і т. ін. Не стукаючи, вскочив (Саїд) у кімнату й захитався. В очах рябіло, в грудях бушувала буря (Іван Ле). (аж) ву́ха пу́хнуть / попу́хли, зі словоспол. хо́четься кури́ти. Дуже, нестерпно. — Пособити прибіг? От спасибі ж тобі! А я думаю, хто б мене підмінив, бо курити хочеться, аж вуха попухли (А. Дімаров). (аж) вухналі́ кува́ти зуба́ми, жарт. Дуже тремтіти (від холоду, переляку і т. ін.). Тільки змерз чомусь, хоч і була ніч тепла,— аж вухналі кував зубами ковалисько (О. Ільченко); Загорнувся він у перетку (у сіть), сидить, ухналі зубами кує (Україна сміється). (аж) вхопи́тися / бра́тися за живі́т (за бо́ки́, в бо́ки). Дуже сміятися, реготати. — Та й поганий анекдот, коли ти сам за живіт вхопився (О. Донченко); — Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим, заразливим сміхом (Ю. Смолич); — А вражий запорожець аж за боки береться, регочучи (П. Куліш); Оце ось виступав він у клубі перед молоддю на .. вечорі, так вірите, всі аж за боки бралися (З газети); — Гукнув я конторських, а вони вже .. аж заливаються (біля стінгазети) капосні та в боки беруться (В. Кучер). аж гай гуде́ (шуми́ть). Уживається для вираження підсилення якоїсь дії. Робить, аж гай гуде (Укр.. присл..); — Їздять з твоїми перепустками дніпродзержинці, аж гай гуде. І ніде їх не затримують (А. Хижняк); Андрій Сагайдак тобі привіт переказував,— вихопилось само собою.— Майструє плоскорізи, аж гай шумить (І. Григурко). (аж) гі́лля́ гне́ться. Дуже багато, рясно (про плоди на дереві). — Зав’язуємо шнурки, а самі зоримо спідлоба на абрикоси. Їх ще багато, аж гілля гнеться, і вони сяють у низькому довгому сонячному промінні (Григір Тютюнник). аж голова́ загула́, зі сл. уда́ритися. Дуже сильно. Молодиці закрутились серед хати та вдарились лобами так, що аж голови загули (І. Нечуй-Левицький). аж го́лому по́за па́зухою по́вно. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного речення; нічого. Набрав, що аж голому поза пазухою повно (Укр.. присл..). (аж) гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Йому вистачало сил і на лекції, і на біганину по всіляких комітетах, комісіях, зборах (Ю. Бедзик); Сапери моталися все моторніше, робота горіла під їхніми руками (О. Гончар); Усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах). (аж) гу́би обли́зувати / облиза́ти. Бути дуже задоволеним чим-небудь. — А буде за це могорич? А вже я вам цю справу так вироблю, що аж губи оближете (І. Нечуй-Левицький). аж дим іде́, з дієсл., перев. зі словоспол. так що. Дуже завзято, інтенсивно. (Іван:) Працювала наша бригада на прекрасному хімічному заводі, і працювала так, що аж дим ішов (І. Микитенко); Василина прискорила нишком темп, вихопилась наперед і починає сапати, аж дим іде (В. Бабляк). (аж) до вух. 1. зі сл. усміха́тися. Щиро, від душі, широко розкриваючи рот. За спиною в Шури стояв Сагайда, усміхаючись до вух своїми товстими губами (О. Гончар); Він зняв із качанкуватої голови шапку, усміхнувся аж до вух, оголивши червоні ясна (Григорій Тютюнник). 2. Щирий, привітний (про усмішку). Цей чорний велетень зовсім не простак, який хоче себе подати, роз’їхавшись перед подружжям Дударевичів в білозубій усмішці до вух (О. Гончар). (аж) до (сами́х) хмар; під (самі́ (самі́сінькі)) хма́ри. Дуже високо. (Поет:) Бачили ви, як велике багаття кида вогонь аж до хмар? (Леся Українка); На крайній найвищій горі.. стирчить ще одна тераса, немов величезний престол піднімається під самісінькі хмари (І. Нечуй-Левицький); Прощайте ж, соснові ліси, Рости вам під хмари (П. Дорошко). до самої́ хма́ри. А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко). (аж) дур голови́ бере́ться кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані розгубленості, розпачу, приголомшення через важкі клопоти, турботи і т. ін. — Треба бакшиш (хабар) готувати та визволяти Остапа, а де грошей взяти? де? кажіть! Аж дур голови береться… (М. Коцюбинський). (аж) дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б. Грінченко); Орися розв’язала пакунок. Наче оберемок барвистих квіток польових розсипався у неї на колінах. Дівчині аж подих забило (А. Головко). аж душа́ боли́ть, зі сл. ї́сти. Нестерпно, дуже хочеться. (Денис:) .. Коли б швидше розговлятися… Їсти, аж душа болить (М. Кропивницький); — Може, знайдеться що-небудь перекусити? — спитав .. співун… — Бо, їй-право, аж душа болить .. З самого ранку рісочки в роті не мали (О. Сизоненко). (аж) душа́ (се́рце) раді́є (ра́дується) у кого і без додатка. Хто-небудь дуже задоволений чимсь, відчуває радість, насолоду, втіху від чогось. — Як стрінуся з просвіченим (освіченим) чоловіком, то в мене аж душа радіє (І. Нечуй-Левицький); Надворі лютує зима-лихоманка, А в мене у хаті щебече веснянка, Аж серце радіє (Л. Глібов); Ой як вона заспіває,— село розлягає… Ой як вона засміється, душа радується (Нар. лірика). (аж) жи́жки трясу́ться (тру́сяться, тремтя́ть, дрижа́ть і т. ін.) / затрясли́ся (затруси́лися, затремті́ли, задрижа́ли і т. ін.) у кого і без додатка. 1. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. (Іван:) Аж жижки трусяться, так хочу танцювать (М. Кропивницький); У Тимоша аж жижки затряслися — так кортіло поквитатися з п’яницями (М. Колесников); На всю Горнилівку буйним хмелем розливаються пісні, а троїсті музики витинають таких, що і в старого мимоволі жижки затрусяться (В. Речмедін); — Годі, бабо, смутних! Співай нам веселих,— таких, щоб жижки задрижали (І. Нечуй-Левицький). 2. У кого-небудь з’являється почуття страху перед кимсь—чимсь. — Ведіть у хату..,— сказав замість відповіді хлопець.— Прошу, прошу,— затурбувався господар, а у самого почали жижки трястися (В. Гжицький); — Ви все жартуєте...— непохвально похитав головою старий фельдшер.— А в мене аж жижки трусяться (Ю. Смолич); Щось його вразило. Чи (аж) за бо́ки хапа́тися / схопи́тися (від (з) ре́готу). Дуже сміятися; реготати. Владкове оповідання .. від початку до кінця викликало ненастанні вибухи сміху у всій компанії. Стефко аж за боки хапався (І. Франко); Якось зустрів він п’яного фельдфебеля Лаптєва з унтером Злинцевим… Підібравши на дорозі вуглик, Шевченко намалював їх на білій стіні найближчої хати такими схожими, що люди, проходячи вулицею, хапалися за боки з реготу (З. Тулуб); Він хотів збудити Соломію, але лиш глянув на неї, як схопився за боки від шаленого реготу (М. Коцюбинський). аж за го́лову взя́тися. Уживається для вираження сильного здивування, переживання, туги, розпачу тощо. Показав се (карту) батькові, розтолкував, і старий аж за голову взявся (І. Франко); Цар як подивився: що в нього свиточка — латка на латці, штанці — коліна повилазили, то аж за голову взявся: “Як-таки, щоб я свою дитину та за такого хлопа віддав” (Укр. дит. фольк.). аж (за) жи́жки сі́пає кого, у кого, безос. Хто-небудь має сильне бажання до чогось. І пішли (дід з Іваном) прямо на пасіку, лісом. Мене, малого, аж за жижки сіпа побігти навзирці за ними (Панас Мирний); Смичок несамовито забігав по струнах. Струни аж клапають та цмокають, виводячи дрібушку. У Проценка аж жижки під ногами сіпало (Панас Мирний). (аж) закрути́ло в но́сі кому і без додатка, безос. Що-небудь не сподобалося комусь, неприємно вразило когось. — Зараз народ почне ділити панське майно. Що, Корнію, чи в носі закрутило? — Анітрохи! — відповів Чумак, не знати, щиро, чи тільки прикидаючись таким байдужим (А. Головко); Ач, закрутило в носі їм від поеми “Сон”! Образилися (Василь Шевчук). (аж) за о́чі хапа́ти. Вабити, вражати своєю красою, яскравістю кольорів. Яскраві барви боярських одягів аж за очі хапали (Юліан Опільський); Сонце міцно припікало, а блиск його проміння аж за очі хапав і все від нього сяяло, блискотіло (Н. Кобринська); У Тимофія така гарна жінка, що аж за очі хапає (Казки Буковини..). аж за (по́за) ву́хами (рідше уша́ми) лящи́ть, зі сл. ї́сти, рідше умина́ти, убира́ти і под., жарт. Жадібно, з великим апетитом; швидко. — Кинулись на гуску, як вовки на вівцю. Тереблять аж за вухами лящить (І. Нечуй-Левицький); (Явдоха:) Думаєш, не знаю, що ти щовечора запихаєшся солодким, аж за вухами лящить (М. Кропивницький); Він .. уминав яєшню, аж за вухами лящало (Панас Мирний); Хлопці уминали (рибу), аж за вухами лящало (В. Поліщук); — Буде юшка. І їстимемо її — аж за вухами лящатиме (П. Автомонов); — Своє сало в торбі тримає, а моїх курей їдять, аж за вухами лящить (Григорій Тютюнник); Ізліз пан Коцький на стіл та й почав їсти, аж за ушами лящить (Укр. дит. фольк.); Тепер тільки справжнє свято і наступило: .. той п’є, той убирає, аж за вухами лящить, довго дожидали, зате ж і діждалися (Панас Мирний); З яким смаком трощиться їстівне! Аж за ушами лящить… (М. Коцюбинський); Все військо добре убирало, А (аж) з душі́ ве́рне. 1. Дуже несмачний, нудотний. Зварила мені жінка тої локшини, солодке, нудне, з душі верне, а їм, нічого не вдієш (М. Коцюбинський). 2. Не подобається, викликає велику огиду; осоружний. Учора Христина врода вабила, а сьогодні попадине приставання з душі верне (Панас Мирний); // Неприємно або огидно. Підведу очі — аж з душі верне: обличчя посиніле, набрякле, очі бігають злякано, руки трусяться дрібно (І. Муратов); Але не напозичаєшся. Одне тобі дасть, друге тобі дасть, а третє так подивиться, що з душі верне (Є. Гуцало). 3. перев. кому. Який надзвичайно набрид. До переекзаменовки осталося всього два дні; треба придумать що-небудь інше, щоб викрутитись. А думати за ту обшарпану жовту книжку .. не хочеться,— з душі вона мені верне (С. Васильченко). (аж) з душі́ пре у кого і без додатка, безос., грубо. 1. Комусь стає неприємно, гидко і т. ін. Як не бачу — душа мре, а побачу — з душі пре (Укр.. присл..). 2. зі сл. наї́стися, пої́сти і под. Вволю, досита, занадто багато і т. ін. — Накуплю усього, що побачу, та й наїмся, щоб аж з душі перло!.. (Г. Квітка-Основ’яненко). (аж) з ме́дом та (з) ма́ком, зі сл. промо́вити, сказа́ти і т. ін. Облесливо, нещиро, удавано доброзичливо і т. ін. — І чого б пак нам гніватись? Я оце стояла в церкві, та все про те думала. Правда моя, Парасю? — промовила вона аж з медом та маком (І.Нечуй-Левицький). (аж) із го́рла лі́зе (грубо пре́ться) у кого, зневажл., перев. безос. 1. Хтось дуже багатий. Отож якраз він такий злидар.. Не бійсь, в нього з горла лізе… (Ю. Збанацький). 2. У когось дуже багато чого-небудь. У нас з бабою молока немає, а в них аж із горла преться (Ю. Збанацький). аж із шку́ри вибива́тися. Дуже напружуватися, надриватися. Дитина, чую, аж із шкури вибивається, кричить... (Панас Мирний). (аж (і)) не́бу (рідко не́бові) (бу́де (ста́не)) жа́рко. Уживається для вираження найвищого ступеня інтенсивності якоїсь дії, діяльності; активніше, енергійніше і т. ін. вже не може бути. Знов пост (охорона) біжить, клене, аж небу жарко (І. Франко); Пили — аж небові жарко! (Панас Мирний); Захар же, навпаки, зрадів: оце школярка! Якщо і подруги такі, то буде й небу жарко (П. Дорошко); — Бігли, мабуть, так, що небу жарко стало! (О. Довженко). (аж (і)) о́чі на лоб (на ло́ба, рідше догори́ і т. ін.) лі́зуть / полі́зли у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє велике здивування, дуже вражений чимсь. Дід руку до вуха наставляє, так, ніби він недочува. А тоді хап рукою за бороду, хап за шапку — в Оксена аж очі на лоб полізли (Григорій Тютюнник); Мій попутник слухав, роззявивши рота, зеленкуваті недовірливі очі аж на лоб полізли (З газети); У Чорного й очі полізли на лоба. Ушам своїм не йняв віри. Що це, випадковість..? (Д. Міщенко). — А ось йому! — весело викрикнув Йонька і вихопив з-під соломи маленький кавалерійський карабін. Очі у Гаврила полізли догори (Григорій Тютюнник); Меметові очі полізли наверх (М. Коцюбинський). о́чі ма́ло не ви́лізли на лоб. Від здивування Іванові очі мало не вилізли на лоб. Зрозуміти, чому стала такою люб’язною баба Анастасія, він не міг (В. Собко). 2. Хтось дуже напружується, важко працює, стомлюється. — Бувало, ро (аж) і́скорки в оча́х замиготі́ли у кого, чиїх. Хто-небудь раптом став веселим, життєрадісним і т. ін. Мар’я кинулась у горниці за дзеркалом.— Дивися! — сказала, підносячи. Марина присвітила. У Христі аж іскорки в очах замиготіли (Панас Мирний); Вперше за весь час (бесіди) академік усміхнувся. В очах його замиготіли веселі ясні іскорки (В. Собко). (аж) і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо, щоб льотку проломити (О. Гончар); Іде (Гаврило) вулицею поміж тинами — голова то визирне, то заховається; собаки брешуть, аж з очей іскри сиплються (Григорій Тютюнник); Злий (Антосьо) іде, аж іскри з очей скачуть (А. Свидницький); Гуцул так розгнівався, що аж іскри з очей поскакали (Казки Буковини..). 2. Уживається для підкреслення чийогось гніву, обурення, злості і т. ін. (4-й повстанець:) Чудний той Степан. Як говорить, то аж іскри з очей сиплються (Мирослав Ірчан); А пані як гляне на його (пана), — аж іскри з очей скакнули, на місці міниться (Марко Вовчок); І мовила (Марія).. — Йому я стану за дитину.— І кинула кругом очима, Аж іскри сипнули з очей (Т. Шевченко). 3. аж і́скри летя́ть. Дуже енергійно, завзято, запально, докладаючи всіх зусиль. (Бабуся:) Ну, вже коли й заведуться за що, то аж іскри летять (І. Микитенко). і́скри з рук летя́ть. Не може не бути (медалі “Золота зірка”), бо і Катя-ланкова, і вся її ланка працюють так, що “іскри з рук летять” (Остап Вишня). аж (і) шку́ра гово́рить на кому. Хто-небудь надзвичайно жвавий, енергійний або балакучий. На йому (ньому) й шкура говорила, такий балакучий (Панас Мирний). аж кипи́ть. Відбувається, здійснюється і т. ін. дуже жваво, на повну силу. Ярмарок аж кипів. Вироюються і гомонять люди (Марко Вовчок); Скрізь аж кипить торгівля й купівля (І. Нечуй-Левицький). аж кишки́ боля́ть, перев. з дієсл. Надзвичайно, дуже. Того вечора я сміялася багато, аж кишки боліли (З усн. мови). аж ки́шка боли́ть. — Давайте краще повечеряєм, бо їсти хочеться, аж кишка болить (І. Микитенко). аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли), зі сл. стиска́ти, обійма́ти і т. ін. 1. Дуже сильно, міцно. Вони обіймали Анрі-Жака, аж кістки йому лущали (Ю. Яновський); Худий, злий Брун стиснув пальці, аж кістки затріщали (А. Хижняк). 2. Дуже завзято. Боролися (опришки), що аж кості тріщали (Г. Хоткевич). аж кістки́ торохтя́ть, зі сл. худи́й. Надто, дуже. — Худюща (невістка), аж кістки торохтять, — журилася мати (М. Стельмах); // з дієсл. Дуже швидко.— Чеше, втікаючи, аж кістки торохтять (О. Гончар). (аж) ко́льки ко́лють (спира́ють); (аж) ко́лька ко́ле (спира́є) кого. Хто-небудь страждає від заздрощів. Та я тебе поцілую із правого боку, Най ворогів кольки колють хоть півтора року! (Коломийки). аж ко́лька спе́рла. В мене жінка дуже красна .. Не одного аж колька сперла, що його жінка та не така (Л. Мартович). (аж) кра́ється се́рце (душа́) чиє (чия), у кого, кому і без додатка. Хто-небудь дуже переживає, страждає. Коли їм удалося Бенедя протверезити, то так утішалася (мати), мов дитина: заскакує коло нього, і цілує, і плаче, і йойкає, так, що аж серце крається чоловікові (І. Франко); — Краю мій рідний, зневажений краю! Де ж те сподіване щастя твоє? Крається серце від болю, одчаю, Як тільки долю твою нагадає (М. Вороний); Ох, Боже, Боже… Боже милосердний, нехай іде… Від цього наше горе не буде більшим і наше серце не буде менше краятись… Нехай іде… (Т. Осьмачка); Краялося її серце, коли бачила, як танки з чорними хрестами на бортах підмінали під гусениці золотоколосу пшеницю (З журналу); Краялись душі хлоп’ятам від жалю (О. Гончар). (аж) кров ки́нулася до обли́ччя (в обли́ччя, в лице́ і т. ін.) кому. Хто-небудь раптово почервонів. Софія знала добре той дзвінок, він вразив її, аж кров кинулась їй до обличчя (Леся Українка); Настя зірвалася з лави. Кров кинулась їй в лице, залила його аж до хустки (М. Коцюбинський). аж кури́ть. 1. Бути в розпалі, в стані найвищого напруження. Вітром майнула (Катерина) до гурту, де аж куріла гульня (С. Васильченко). 2. Дуже завзято, уперто. Ото вискакує з води проклятий ірод, і що розженеться проти Кожум’яки, то він його булавою луп та луп, аж луна йде. Бились-бились — аж курить (Укр.. казки). аж ку́рява встає́, з дієсл. Дуже, надто. (Копистка (до Ганни, до Васі):) От же брешуть (черниці), аж курява встає (М. Куліш). аж луна́ йде (розляга́ється, рідше гоготи́ть і т. ін.) / пішла́ (розлягла́ся, рідше загоготі́ла і т. ін.), перев. зі сл. гука́ти, співа́ти і т. ін. Так, що далеко чути; дуже голосно, сильно. Щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш); І справді, молодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю (М. Коцюбинський); Вона — то била гопака.., аж луна кругом гоготіла, то тиркала, то висвистувала (Панас Мирний); — І ще одне, друзі… — гукнув Жук, аж луна пішла лісом (П. Козланюк). ті́льки луна́ йде. Як заспівають “Реве та стогне…”, то тільки луна йде (Нар. опов.). (аж) ляга́ти (по́котом) (па́дати) від смі́ху (зі смі́ху, з ре́готу і т. ін.). Дуже сміятися, реготати. Молодиці аж лягали від сміху (М. Коцюбинський); Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (І. Нечуй-Левицький); Протаз .. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Олесь Досвітній); Він почервонів, аж посинів. Червоніє, червоніє та дметься, як той індик. А хлопці лягають зо сміху (І. Микитенко); А всі падали зі сміху (Н. Кобринська); Спекулянтка запуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (І. Микитенко); Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці (Остап Вишня). ма́ло не лягти́ зо смі́ху. Весь базар мало не ліг зо сміху (О. Довженко). полягти́ од ре́готу. Компанія аж полягла од реготу (Дніпрова Чайка). (аж) ми́ло па́дає ((клубка́ми) ко́титься, лети́ть і т. ін.) з кого. Хтось дуже стомився, заморився від важкої роботи, великого напруження і т. ін. — Куди така робота годиться? Поглянь: з тебе он уже мило падає. Ні, хлопці, так далі не піде (Д. Ткач); (Кирило:) Як почну хвайдою маніжити (відьму), аж мило з неї клубками котиться!.. (М. Кропивницький). аж ми́ло вста́ло на кому. Він одно поганяв свого Гнідка, на котрому аж мило устало (Панас Мирний). (аж) міни́тися / переміни́тися в лиці́ (на лиці́, на обли́ччі і т. ін.). Набувати незадоволеного, часом нездорового і т. ін. виразу (обличчя) у зв’язку з чим-небудь; переживати, нервувати, червоніти, бліднути і т. ін. (Любка:) Він її (Хведоску) очима пече, а вона аж міниться в лиці (М. Кропивницький); А як (Гелена) мінилася в лиці, коли сорочка перкалева згоріла в мене у руці! (Л. Костенко); Махиня явно глузував з панка, допікаючи кожним словом, а той аж мінився на лиці, але не подавав виду (Олена Пчілка); Роман стояв оддалік і мінився на обличчі. Він якось чудно усміхався під вусом, слухаючи палку бесіду Семенову (М. Коцюбинський); Шестірний перемінився в лиці — поблід, задрижав і, одвернувшись від Жука, почав тихо сьорбати борщ (Панас Мирний). аж молоко́ ки́сне, перев. зі сл. гля́нути, диви́тися і т. ін. Стає неприємно, моторошно. Гляне, аж молоко кисне (Укр.. присл..); — Яка вона гарна! — закинула молодичка.— Поможеться, що гарна! — гукнув Назар,— коли дивиться так, що аж молоко кисне! (Марко Вовчок); Ну, та й погань, Боже крий!.. Глянеш — молоко аж кисне… (І. Франко); — О, дивиться жалібно, аж молоко кисне (Є. Гуцало). молоко́ ки́сне від оче́й чиїх. — В мене свекруха люта змія… як гляне, то од її очей молоко кисне (І. Нечуй-Левицький). (аж) моро́з дере́ (подира́є, пробира́є і т. ін.) / поде́р (подра́в, пробра́в і т. ін.) по спи́ні (по шкі́рі, за пле́чі і т. ін.) кого, у кого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. — Я пам’ятаю ті люті муки! Ще досі волосся догори стає та мороз по шкурі подирає (М. Коцюбинський); Калинович перший раз почув у оцій канцелярії, як мороз подер його за плечі (І. Франко); У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу… (Панас Мирний); Мороз подрав Христю поза спиною, серце так трудно заколотилося… (Панас Мирний). моро́зе́ць дере́ по́між лопа́тками. Виїхав у поле — і війнуло на мене духом землі, .. й раптом весь я набубнявів свіжою радістю, такою прохолодною втіхою, од якої морозець дер поміж лопатками (Є. Гуцало). 2. Комусь стає неприємно, моторошно, страшно і т. ін. від чогось. (аж) моро́з іде́ (прохо́дить, пробіга́є і т. ін.) / пішо́в (пройшо́в, пробі́г і т. ін.) по́за шкі́рою (по́за спи́ною, по спи́ні і т. ін.) кому, у кого, від чого і без додатка. 1. Хтось відчуває озноб, здригається, тремтить від холоду, хвилювання, раптового впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Холодно було, і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки (М. Коцюбинський); — Співав про князя Ігоря,— мороз ішов по спині.— Чарівна пісня (Василь Шевчук); І хоч мороз проходив по спині, Сергій Коляда стримував тремтіння і стояв непорушно (І. Багмут); Скрикнув таким диким голосом, що мені мороз пішов поза шкірою (О. Досвітній); — Де вона там тепла? Аж мороз поза шкурою пішов, як черкнувся ногою! — каже Яким і якось неймовірно поглядає на воду (Панас Мирний); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку.. в крові (П. Куліш); Гнатові аж моро (аж) моро́зом сипну́ло (сипону́ло) (за спи́ною (по́за шкі́рою, по спи́ні)) в кого, безос. У кого-небудь з’явилося неприємне відчуття холоду від страху, переляку. У Грицька морозом сипнуло від того Христиного крику (Панас Мирний); Страшно Петрові стало… Він зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло (Б. Грінченко); Недокус посміхався, а в мене морозом сипнуло поза шкірою (Ю. Збанацький). сипну́ло мо́ро́зцем по спи́ні. І раптом почувся сплеск, наче скинулась велика риба, і в Журила по спині морозцем сипнуло (Є. Гуцало). аж мо́хом вкри́тися. Бути надзвичайно старим. Ходячи по світу, клопотом прибитий, а проте ж і сяйвом віри оповитий, він надибав діда, сивого-старого, що аж мохом вкрився, у дугу зігнувся (Дніпрова Чайка). (аж) мура́шки бі́гають (пробіга́ють, лі́зуть і т. ін.) / побі́гли (пробі́гли, забі́гали, полі́зли і т. ін.) по спи́ні (по ті́лу, за плечи́ма і т. ін.) чиїй (чиєму, чиїми), у кого, кому і без додатка. 1. Хтось тремтить, здригається від холоду, хвилювання, радості, впливу чого-небудь на органи чуття і т. ін. Слухаєш — і трепетливі мурашки по спині бігають (О. Ковінька); Єлька і слів його не чула, їй аж мурашки бігали по тілу від його фальшивих нот, все боялась, що він таки на півня зірветься (О. Гончар); Вовк (пес) одійшов убік, але не втих,— він жалібно й тривожно повискував, аж мурашки в людей нишпорили по спинах (Є. Гуцало); Іван .. ще раз проказав ці рядки з таким жаром, з таким піднесенням, що по спині його пробігли мурашки (П. Колесник); Аж мурашки забігали по Даниловій спині. Він не міг усидіти спокійно в сідлі від обурення (А. Хижняк); Гриць побачив вперті в нього гадючі очі генерала аж на ко́льки бере́ кого, безос., зі сл. смія́тися, регота́ти і под. Дуже сильно, досхочу. Сміялися ми з друзями, аж на кольки нас брало (Остап Вишня). (аж (на́че, нена́че і т. ін.)) світ (вго́ру) підня́вся кому. У кого-небудь поліпшився настрій, самопочуття і т. ін. Ясна річ, світ йому вгору піднявся, коли вздрів .. постаті козацтва (О. Ільченко); Ївзі неначе світ піднявся! Віддихнувши трошки після сліз, пішла за жандармом (Г. Квітка-Основ’яненко); — Бабусечко моя, матінко! Дякую вам з душі, з серця! Аж світ мені піднявся вгору! Одродили ви мене, рідна матінко! (Марко Вовчок). (аж) не тя́митися від чого. Бути в стані надзвичайного збудження, хвилювання і т. ін.; втрачати витримку, врівноваженість під впливом дуже сильних почуттів. Я згадувала, як справді плачуть від розлуки, що справді говорять на прощанні, як справді не тямляться від горя (Леся Українка); Внутрішньо не тямлячись від щастя, що переповнювало її, Шура намагалася уявити собі першу зустріч з Юрієм (О. Гончар). аж (ні́би) підроста́ти. Ставати задоволеним, гордим, побачивши, почувши, спостерігши чи сказавши що-небудь приємне. — У мене ж нема того приданого, яке потрібно тобі,— дивується і непокоїться дівчина.— Дарма, наживемо якось,— аж підростає Левко в своїй щедрості (М. Стельмах); Неважко вгадати серед натовпу того, чиє саме прізвище в цю мить оголошується: аж ніби підростає одразу, світлішає обличчя (О. Гончар). аж но́сом ба́ньки дме, зі сл. дурни́й. Дуже, надто. Дурне, аж носом баньки дме (Укр.. присл..). аж о́ко в’я́не від чого і без додатка. Стає страшно, моторошно і т. ін. від чого-небудь. Вовки витягали соло, аж око в’януло (І. Франко). (аж) оско́ма бере́ / узяла́ кого, жарт. Хтось заздрісно, хтиво або із злістю, сердито і т. ін. поглядає на кого-небудь. Як вздрів (сотник) Пазьку, що прийшла на весілля дивитися, так .. аж оскома його узяла… (Г. Квітка-Основ’яненко). (аж) о́чі з ло́ба (з голови́) вила́зять (лі́зуть) кому, у кого і без додатка, фам. 1. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь, надривається і т. ін.; дуже важко комусь. — Цей як візьме (заміж), то на весь вік, до іншої не перекинеться. В машині їздитимеш на базар і з базару, клунків не тягатимеш, що аж очі з лоба вилазять!.. (О. Гончар); Тягар на його (Івана) хребті був страшенний. Очі вилазили йому з голови, кров у пульсах товклася так сильно, що, бачилось, ось-ось потріскають жили (І. Франко); (Бабич:) Ґарував чоловік, весь вік робив, аж очі з голови лізли, мучився, терпів (І. Франко). 2. Комусь стає погано, неприємно і т. ін. від чогось. Від свіжого хріну аж очі з лоба лізли (З усн. мови). аж о́чі вила́зять. Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Н. Кобринська). о́чі з ло́ба ро́гом ви́лізуть. — Міцненька (горілка)? — Така міцна, що, думав, очі з лоба рогом вилізуть. — І (аж) о́чі обарані́ли чиї, у кого і без додатка. Хтось має вигляд утомленої, неуважної, нетямущої й т. ін. людини. — То оце так ти учиш історію? — обурився на його (на нього) Макар.— Бач, як начитався, аж очі обараніли!.. (С. Васильченко). (аж) о́чі ро́гом кому і без додатка. У когось дуже незадоволений, насуплений, сердитий вигляд. — Хіба цей “Мручко” не сидів того року у сватовій хаті? Бігме, сидів. І людей не лякався... Такого плів, аж йому очі рогом (Ю. Яновський); — А трохи перегодя наливає знов. І очі рогом: пий! (Ю. Мушкетик). о́чі драко́ном. Товариш Жучок очі драконом: — ..І вам не соромно? (М. Хвильовий). (аж) о́чі ро́гом лі́зуть / полі́зли, перев. у кого, кому, чиї. 1. Хтось виявляє здивування, дуже вражений чим-небудь. У дядька Барака очі лізуть рогом.— Молодих коней на м’ясо? Та вони що, почманіли? (Ю. Збанацький); Очі їй полізли рогом від здивування: “Куди ти, молодице? Що ти надумала?” (О. Гончар); В мене аж очі рогом полізли від несподіванки, аж дух перехопило, коли я вдихнув незрівнянний запах лісових полуниць (Ю. Збанацький). й о́чі ро́гом ста́ли. — У розпал веселощів дістає томик Гегеля.., примощується в кутку, читає. У мене й очі рогом стали (В. Дрозд); // Комусь дуже подобається хто-, що-небудь. Як глянув на неї (дівчину) дід, аж очі йому рогом лізуть — така гарна (О. Стороженко); Тут, братця, такого треба на тую виставку приставити, щоб у всіх очі рогом полізли (Остап Вишня). 2. Хтось надмірно натужується, через силу робить що-небудь; дуже важко комусь. Дерево ломиться, все, що йде-їде (аж) па́льці зна́ти. Що-небудь невправно, невміло зроблене, невдало приховане; відчутно, помітно. Бреше, аж пальці знати (Укр.. присл..); Пархім орав. У плуг молодичків він здумав попитати: Пішли Бички вихрить — аж пальці знати (Л. Боровиковський); Він “білий вірш” писав, А читачі сказали: — Щось дуже пальці знать... І як це друкували? (О. Ющенко). (аж) паші́ти вогне́м (по́лум’ям). Бути дуже розгарячілим, рум’яним і т. ін. через сильне збудження, хвилювання тощо. Сьогодні бачив я в церкві три дами,

Фразеологічний словник української мови 

АЖУР →← АДРЕСА

T: 0.119762303 M: 3 D: 3