Є І Ї А Б В Г Д Е Ж З Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я Ґ 
ІЩЕ
ще (іще́) б. Уживається для підтвердження чого-небудь; тільки так, а не інакше; само собою зрозуміло. — А вже сей Колісник. Куди не ткнися, всюди він устряне: завжди його верх і затичка. — І ще б! Дурні земські гроші куди дівати? (Панас Мирний). ще (іще́) б пак. 1. Уживається для підтвердження чого-небудь; звичайно. Він ходив зосереджений, задуманий і, здавалось, приборканий. Ще б пак! Стільки перетерпіти, висіти на волосині від смерті! (В. Козаченко); Щоб холодно не було, накрилися (п’яні велотуристи) своїми велосипедами. Невдовзі один каже: — Щось мені холодно. — Ще б пак,— одказує другий, — у тебе ж на задньому колесі трьох спиць немає (Укр. анекдот); — Що? Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник); (2-й з прохачів:) Якби ж то визволить (з темниці)! Ти б їх скрушив, тих вражих монтанівців, стер би на порох! (3-й з прохачів:) Іще б пак! Сказано, живеє слово не те, що листи! (Леся Українка). 2. із запереч. Не підлягає сумніву; інакше й бути не може, так, авжеж. — Чи ти пак, Тодозю, вмієш килими ткати? — спитала в Тодозі Гризельда.— Атож! Ще б пак не вміла,— сказала Тодозя (І. Нечуй-Левицький); — Мені однаково,— промовила Жабі.—

Фразеологічний словник української мови  2018

← ЇХНІЙАБИ →

T: 0.135866248 M: 5 D: 3