БЛИСНУТИ

бли́снути очи́ма (о́ком) на кого—що. Глянути на кого-небудь з певним виразом (злості, докору, радості). Маланка сховала руки під хвартухом і злісно блиснула очима.— Так, людоньки, так. Лізьте в ярмо, жніть за тринадцятий сніп. Послужіть панові (М. Коцюбинський); З баняком до сажа пробігла Софія Кушнір, лукаво блиснула очима на Дмитра (М. Стельмах); // Швидко глянути, подивитися на когось. Посміхнулась вона, блиснула очима й побігла доганяти гурт хлопців (І. Кириленко). бли́скати очи́ма (о́ком), рідко. — Так він вас і прийме, командуючий. Усі двері порозчиняє перед вами,— сказав Славко і пригнувся над столом, косо блискаючи оком на батька (В. Кучер). ду́мка майну́ла (сяйну́ла, бли́снула, пробі́гла і т. ін.) (в голові́) у кого, чиїй. Хто-небудь раптово подумав про щось, додумався до чогось. Майнула думка повернути просто степом до Карасу (Іван Ле); — Ой! Ще стеля завалиться та й мене вб’є! — блиснула в мене думка (І. Нечуй-Левицький); І раптом пекельна думка пробігла в голові Марусяка (Г. Хоткевич). ду́мка бли́скавкою мигну́ла в голові́. Думка про волів, про своє добро, ба й про життя власне блискавкою мигнула в голові кожного (М. Коцюбинський). ду́мка прониза́ла го́лови чиї (про всіх або багатьох). Зрозуміли. До них ішов офіцер .. Всі голови пронизала та сама думка (П. Загребельний). о́чі бли́снули (гні́вом) чиї. Хтось глянув дуже сердито, суворо, зі злістю і т. ін. Голос Щорса задзвенів, як метал, очі блиснули гнівом (О. Довженко).

Фразеологічний словник української мови 

БЛОХА →← БЛИСКУЧИЙ

T: 0.101501989 M: 3 D: 3